По той бік ПростоНеба: Марина про фестиваль у подкасті VZIR

Якщо на ПростоНеба ви слухаєте улюбленого артиста, є велика ймовірність, що Марина в цей момент десь дуже далеко від сцени.

Минулого року їй вдалося два дні поспіль пропустити саме улюблені пісні. Щоразу знаходилося щось важливіше: хтось телефонує, десь потрібна допомога, щось треба перевірити просто зараз. Каже, це дивна суміш розпачу і примирення. Бо так, хотілося б стояти в натовпі й співати. Але роботу організаторки фестивалю вона навряд чи проміняла б на можливість просто на нього прийти.

Марина — івент-менеджерка Rise of Ukraine й організаторка ПростоНеба FEST. А цього року ще й героїня подкасту VZIR, де вперше нормально — довго, вголос і без необхідності кудись бігти — розповіла, як усе це виглядає з її боку.

До речі, потрапити на подкаст вона давно хотіла. Тож тут зійшлося все.

У Дніпрі всі всіх знають

Так Марина пояснює і свою появу в Rise, і знайомство з VZIR.

До фонду її привела колишня колега, з якою вони навчалися в одному університеті, були в одній студраді й мали спільну знайому в Rise. Вакансія івент-менеджерки потрапила точно куди треба.

Бо організовувати Марина любила ще зі школи.

За цей час встигла спробувати комунікації, SMM та інші суміжні напрямки, але обрати щось одне так і не захотіла.

«Мені не цікаво займатися чимось вузьким. Завжди знаходжу собі додаткові пригоди й задачі на перетині сфер».

А у Rise її, за власним визначенням, піймали за найсолодшу амбіцію — можливість робити великі заходи з благородною ідеєю.

Так у її житті зʼявився ПростоНеба.

Спочатку було трохи страшно. Потім теж, просто досвіду стало більше

Марину одразу взяли організовувати фестиваль. Але благодійний фест має свою специфіку, тому спочатку поруч багато допомагали колеги, які започаткували ПростоНеба й знали його значно краще.

Далі з кожним фестивалем росла кількість задач, досвіду й відповідальності. А в якийсь момент Марина вже могла вести організацію самостійно.

Цікаво, що після реалізованого фестивалю вона не сидить із думкою: ну все, молодець.

Навпаки.

«FOMO прям нереально душить. Думаю про те, що могла багато де зробити більше і краще, але просто не мала якогось із ресурсів».

І далі є фраза, яка дуже добре пояснює, чому після одного ПростоНеба взагалі хочеться братися за наступний:

«Мені здається, це добре, коли твої можливості йдуть навздогін мріям».

«Вони» дуже швидко стають «ми»

У фестивалю є команда Rise. Але якщо дивитися на те, скільки людей насправді докладаються до ПростоНеба, вона значно більша.

Хтось допомагає безоплатно. Хтось погоджується на особливі умови. Хтось вирішує питання, яке ще пів години тому здавалося нерозвʼязним.

Марина каже про таких людей дуже просто: з ними спокійно.

«Вони не просто партнери, які безкорисливо щось роблять. “Вони” вже “ми”. Вони теж у якомусь сенсі наша команда».

Одну особливу історію вона навіть не хоче називати. Бо таких людей багато, а кожна допомога в момент, коли вона потрібна, відчувається однаково великою.

Мабуть, тому й сам фестиваль вийшов таким різним. Музика, маркет, лекції, майстер-класи, знайомства, діти, собаки, їжа — кожен приходить по своє. А зустрічаються всі навколо благодійної мети.

А тепер трохи того, чого ви не бачили

Хоча Марина взагалі-то вважає, що вам цього знати не треба.

«Закулісся має залишатися таємницею, щоб не руйнувати загальну атмосферу вихідного на фесті. Ми любимо ефектні трюки акробатів, а не витяг з їхньої біографії про години тренувань».

І все ж одну картинку залишимо.

Увесь рік команда зустрічається в офісі — ділові, модні, серйозні. Потім починається монтаж фестивалю, і ті самі люди вже в брудному робочому одязі, з розхристаним волоссям і у шльопках тягають стільці, лізуть на драбини та плетуть стрічки.

«У цьому життя й енергія».

До відкриття фестивалю вона теж не відраховує драматичні останні хвилини. Для Марини день фестивалю починається в момент, коли вона прокидається. Далі — таймінги, задачі, команда, гості й відповідальність.

Емоції будуть потім.

ПростоНеба FEST 2026 уже відбувся. Через нього за два дні пройшли тисячі людей, а фестиваль знову допоміг зібрати значну суму на протезування військових.

І коли все закінчилося, нарешті зʼявився час поговорити про те, як воно взагалі робиться.

І тут знову спрацювало дніпровське «всі всіх знають»

З одним зі співзасновників VZIR Олегом Марина колись працювала в одній компанії. Потім зустріла його на ПростоНеба. До того шляхи Rise і VZIR уже перетиналися під час інших проєктів.

«Усі шляхи вели до такого партнерства», — сміється Марина.

Але справа не тільки у знайомстві.

Марині подобається, як VZIR ставляться до власного продукту: не хапаються за все підряд, мають своє бачення тем і подачі та дуже прискіпливо ставляться до якості.

У цьому вона бачить певну схожість із Rise — амбіцію зробити добре не тому, що хтось поставив таку планку, а тому, що нижчу команда сама собі не дозволяє.

І тут є ще одна деталь.

Марина дуже любить подкасти. Настільки, що давно мріє колись зробити власний.

Ми зв’язалися з VZIR, запропонували поговорити про ПростоНеба — і команда підтримала ідею та дала Марині можливість уперше розповісти історію фестивалю в подкасті.
Вони фактично дали їй можливість здійснити маленьку особисту мрію — вперше опинитися в студії вже не слухачкою, а людиною перед мікрофоном.

«Як поціновувачка подкастів, що мріє про власний проєкт, я захоплююсь VZIR за те, що вони серйозно ставляться до своєї роботи й водночас не замкнені самі на собі. Те, що у Дніпрі є такий проєкт, варте бути новиною для містян».

Розмову вів Михайло. І замість набору стандартних запитань про фестиваль вийшла розмова, в якій можна було почати з того, що таке ПростоНеба для людини, яка ніколи тут не була, а потім залізти значно глибше — у команду, рішення, помилки, відповідальність і все те, що зазвичай лишається поза кадром.

Для Марини це взагалі був перший великий публічний діалог про фестиваль.

Тому якщо після ПростоНеба вам стало цікаво, хто все це придумує, як воно збирається докупи і що відбувається до того, як ви заходите на готову локацію, — VZIR якраз дали можливість про це нарешті розповісти.

ПростоНеба — це задзеркалля

Так Марина відповідає на питання, що цей фестиваль означає особисто для неї.

«Тут можливо все, але водночас треба грати за правилами чудернацького світу, щоб реалізувати бажане».

А потім додає значно простішу річ: вона дуже його любить.

За всіма дедлайнами, монтажами, пропущеними піснями й думками про те, що наступного разу можна зробити краще, є момент, який щоразу повертає до головного.

Це звіт після фестивалю.

Сума збору. Фото. Відео. І конкретна людина, чиє життя змінюється завдяки тому, що тисячі інших людей одного дня вирішили просто добре провести час і водночас зробити добру справу.

Саме тому благодійність для ПростоНеба — не додаток до музичної програми. Це те, що тримає все разом.

А для тих, хто ще ніколи не був, у Марини є хороше пояснення:

«Якщо фестиваль — це щось тільки для своїх, то для нас усі свої».

А ми додамо тільки одне: випуск VZIR із Мариною вже можна дивитися. Особливо якщо після фестивалю вам залишилося цікаво, що ж там увесь цей час відбувалося по інший бік сцени.

ПОСИЛАННЯ НА ВИПУСК → https://www.youtube.com/watch?v=8uQvGiIQr4U