Повітряні кульки, які пережили війну
До війни Людмила Винник жила у невеликому селищі Нововоронцовка на Херсонщині. Там, де люди знають одне одного по імені, де свята завжди починаються з прикрашених залів, дитячих усмішок і кольорових кульок, які повільно піднімаються під стелю.
Саме ці кульки і стали її справою життя.
Ще з 2015 року Людмила розвивала власний бізнес у сфері аеродизайну — створювала фотозони, оформлювала свята, продавала гелієві кульки, працювала як з родинами, так і з компаніями, і поступово будувала свою справу, вкладаючи у неї час, терпіння і любов до деталей, без яких неможливо створити атмосферу справжнього свята.
Її роботи з’являлися на дитячих днях народження, сімейних святкуваннях, у залах для подій. Там, де люди сміялися, фотографувалися і на кілька годин забували про буденність.
А потім прийшла війна.
Коли Нововоронцовка опинилася під окупацією, життя, яке Людмила будувала роками, раптом перестало існувати у звичному вигляді. Бізнес, обладнання, матеріали — майже все залишилося там, у домі, який довелося покинути.
У грудні 2023 року Людмила разом із родиною змушена була виїхати.
Спочатку — шелтери. Тимчасові кімнати, чужі стіни, валізи з найнеобхіднішим. Потім — орендоване житло у Дніпрі. Нове місто, нові люди і відчуття, що все доведеться починати заново.
Починати з нуля — це не просто слова. Це момент, коли ти дивишся на своє життя і розумієш, що майже нічого з того, що створювалося роками, більше немає поруч.
Саме тоді Людмила почала шукати можливості.
Вона знайшла інформацію про програми підтримки в інтернеті і звернулася до фонду Rise of Ukraine. Спочатку — за консультацією, за порадою, за будь-якою можливістю зрозуміти, чи можна повернутися до справи, яку вона так добре знала.
У фонді вона отримала не лише інформацію і підтримку, але й можливість податися на грантові програми. Поступово, крок за кроком, з’являлося те, що найважче втратити у складні часи — відчуття, що ти не залишився сам.
Підтримка, розуміння і надія.
Завдяки цій підтримці Людмила змогла податися на грант і отримала фінансування від Mercy Corps та Фонду «Професійний розвиток», що дозволило їй знову почати працювати.
Навесні 2024 року вона повернулася до своєї справи.
Спочатку обережно. З невеликих замовлень, із пошуку клієнтів, із відновлення того, що колись здавалося звичним.
І ось з’явилася перша фотозона.
Вона була зроблена для святкування першого дня народження маленького хлопчика. Кольорові кульки, арка, декор — усе те, що знову нагадало Людмилі, чому вона колись почала цю справу. Бо свята потрібні людям навіть у найтемніші часи. І її роботи знову можна було побачити у Дніпрі. Фотозони, святкові декорації, оформлення подій — маленькі острови радості, які повертали людям відчуття нормального життя.
А її сторінка в Instagram lucia_decor_dp — стала не лише портфоліо робіт, а й доказом того, що навіть після втрат можна знайти сили почати знову.
Згодом Людмила змогла вивезти свою родину за кордон, але її історія залишилася прикладом того, як підтримка, вчасна допомога і віра у власну справу можуть змінити долю.
Іноді шлях до нового життя починається з дуже простого кроку — рішення не здаватися. Іноді він починається з кольорових кульок. І людей, які допомагають піднятися після падіння.