Павло: історія про дитинство, яке доводиться збирати наново

Павлові одинадцять. Він родом із Харкова, міста, де залишилася значна частина його життя — тренування, виступи, перші перемоги і звичне середовище, яке формує дитину значно більше, ніж здається.

До повномасштабного вторгнення його дні були заповнені заняттями. Він співав, брав участь в обласних конкурсах, отримував призові місця, збирав грамоти й кубки. Паралельно займався спортом: грав у футбол на позиції правого нападника, тренувався, змінюючи команди, працюючи над технікою і витривалістю. До цього додавалися плавання і тхеквондо — різні напрями, які, поєднуючись, формували відчуття руху і розвитку.

Після початку повномасштабної війни ця структура зникла.

Родина виїхала з Харкова. Частина речей залишилася вдома, разом із нагородами, які Павло здобував протягом кількох років. У місті, де він тренувався, ракета влучила у спортивний зал, де проходили заняття з плавання.

Певний час родина жила у Вінниці. Згодом, у 2024 році, переїхала до Дніпра. Рішення про зміну міста було вимушеним: бойові дії наближалися, обстріли ставали ближчими, і в якийсь момент, дивлячись із вікна на військову техніку, родина зрозуміла, що залишатися більше не можна.

Зміна міста означала не лише зміну адреси. Разом із нею змінювалося середовище, зникало звичне коло спілкування, і кожного разу його доводилося вибудовувати заново.

Футбол, який раніше займав значну частину життя, у Дніпрі поки що відійшов на другий план. Можливості тренуватися регулярно не було, хоча бажання повернутися до гри залишилося.

Водночас Павло не припинив займатися тим, що вже стало для нього звичним способом тримати ритм життя.

Він продовжив співати. Шість років занять не зникли після переїзду, і він знову почав брати участь у конкурсах, виступати, отримувати призові місця, поступово відновлюючи те, що було втрачено разом із переїздом.

У Дніпрі він почав відвідувати заняття у фонді Rise of Ukraine. Спочатку це були творчі гуртки, згодом — курси з медіаграмотності та тренування з кікбоксингу. 

Залучаючись до нових активностей, Павло поступово входив у середовище, де з’являлася можливість не лише займатися, а й взаємодіяти з іншими дітьми.

Саме це виявилося одним із найскладніших етапів.

Після кількох переїздів знайти нових друзів виявилося значно важче, ніж повернутися до занять. Завдяки курсу софт скілс йому вдалося познайомитися з іншими дітьми, вибудовуючи нові зв’язки і поступово адаптуючись до нового середовища. Сам Павло говорить про це як про свою особисту перемогу.